«Рідне слово на телеканалі 1+1»

Мета: розвивати комунікативну компетентність школярів; виховувати бажання берегти рідну мову від кривд  і наруги, від забуття й зрадництва, від засмічення й спотворення; виховувати почуття національної гідності, любові і поваги до рідної мови.

Хід заходу

Ведучий. Із святом вас , дорогі друзі ! Із святом , шанувальники рідної мови.

Ведуча. Сьогодні у нас незвичайне свято. Свято рідної мови на тему

(назва).

Ведучий. Незвичайне ще й тому , що проходитиме в студії 1 + 1 , яка

завітала до нашої школи.

Ведуча. Сьогодні з вами у студії Ігор Слісаренко .

Ведучий. Та Анна Безулик.

Ведуча. 11  листопада 2014 р. у  Дзвиняцькій ЗОШ  розпочинається тиждень писемності та рідної мови.

Ведучий. Пропонуємо анонс передач тижня : (план заходів)

Ведуча. Протягом тижня ви зможете взяти участь у конкурсах, які проходитимуть безпосередньо в  студії 1 + 1, а також подзвонивши за телефоном 2-88.

Ведучий. Активним учасникам тижня рідної мови під час закриття

свята вручатимуться цінні подарунки та грамоти.

Ведуча. Рідне слово. Воно бринить , хвилює душу. Бо мова українська - то невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна, ласкава, ніжна, багата. Порадник і вчитель тим , хто її любить і шанує , і суддя тим , хто її зневажає.

Ведучий. Кожен народ , який дбає про своє сьогодніше й майбутнє,

знає , до чого веде руйнування чи зречення рідної мови. Це деградація , виродження , занепад. Тому люди завжди берегли свою живильну силу , криницю-мову, з якої черпали силу для духовного здоров*я і наснаги.

Ведуча. Слово надто багато важить у людському житті. Як відомо , воно може впливати навіть на долю людини. Воно вмить змінює настрій, робить щасливим або нещасливим, радісним або пригніченим. Багата й милозвучна наша рідна мова. Нею можна передати найтонші відтінки думок і почуттів.

Ведучий. Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її  коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову. Знання мови народу, серед якого ти живеш, ознака культурної, освіченої людини.

А тепер проведемо невелику мовну розминку з глядачами студії 1+1.

Ведуча. Просимо оператора включити телефонну лінію.

Ведучий. Кілька серйозних і жартівливих вправ.

Ведуча. Який числівник наказує?(три).

Ведучий. Пригадайте, до яких назв міст України входять деякі з названих нот: до, ре, мі, ля, фа?( Донецьк, Березань, Сміна, Фастів,

Теребовля).

Реклама « Веселий Лоскотон»

1.Моя бабуся працює дояркою, а дідусь- трактором.

2.Я знаю, чому треба мити руки з милом: мило потрапляє в очі мікробам, їх пече, і вони втікають.

3.Моя мама дуже любить мене і тата, а тому й повісила нас над своїм

ліжком.

Ведуча. Рідне слово є важливим засобом виховання дитини. Відомий український педагог В.Сухомлинський писав: «Мова- це віконця, через які людина бачить світ».

Ведучий. І ось ми пропонуємо вам заглянути в це віконце. І перенестися в Стародавню Грецію.

Сценка «Язик»

Автор. Відомий байкар Ст. Греції Езоп був рабом філософа Ксанфа.

І ось яка історія сталась з відомим байкарем.

Ксанф. Езопе, ходи сюди.

Езоп. Слухаю вас Господарю.

Ксанф. Завтра до мене повинні прийти шановані гості. Тому приготуй щось найкраще.

Езоп. Добре, мій господарю.

Автор. Езоп купив язики та приготував з них 3 страви.Це здивувало Ксанфа.

Ксанф. Чому ти, Езопе, подаєш тільки язики?

Езоп. Ти звелів купити найкраще.А що може бути краще , ніж язик? За допомогою язика будують міста, розвивається культура народів. За допомогою язика ми вивчаємо й здобуваємо знання, освідчуємося один одному, вирішуємо різні питання, просимо, вітаємо, миримося, даємо, одержуємо, виконуємо прохання. Тому треба думати, що немає нічого кращого за язик.

Ксанф. О! Міркування дуже добре!

Ведуча. Дорогі глядачі! Ви переконаєтеся у справедливості цих слів.

Дівчина.

Нічка тиха і темна була.

Я стояла, мій друже, з тобою.

Я дивилась на тебе з журбою.

Нічка тиха і темна була.

Вітер сумно зітхав у саду.

Ти співав, я мовчазна сиділа,

Пісня в серці у мене бриніла,

Вітер сумно зітхав у саду.

Спалахнула далека зірниця,

Ох, яка мене туга взяла!

Серце гострим ножем пройняла.

Спалахнула далека зірниця…

Юнак.

Що ти говориш, любко моя мила?

Се наче грім з ясного неба впав!

Чи я тебе нещиро покохав?Ні!

Певне, ти мене ніколи не любила!

Журливо ти хитаєш головою

І кажеш : «У нас дороги розійшлися».

О ні, я вірю: зійдуться колись,

Зізнаємось навіки ми з тобою.

Я поборю найтяжчі перешкоди,

Я маю силу, я мов дуб міцний.

Я дам тобі притулок затишний,

Обороню від лихої негоди.

Мовчиш, мій друже ясний, і зітхаєш…

Твоя душа за мною не жалкує,

А тільки серце вражене сумує,

І жаль тобі, що ти мене кохаєш.

Дівчина.

Не жаль мені, що я тебе кохаю,

Та в нас дороги різко розійшлись.

Ні, не кажи , що зійдуться колись!

Не зійдуться, мій друже, я те знаю.

Моє кохання – то для тебе згуба.

Ти ,наче дуб, високий та міцний

Я ж наче плющ похилий та смутний.

Плюща обійми гублять силу дуба.

Та без притулку плющ зелений в’яне…

Я не зав’яну, я знайду руїни,

Я одягну подерті вбогі стіни.

Зелений плющ оздобою їм стане.

В країну смутку вітерець прилине.

І принесе мені луну розмови

Від мого дуба любого з діброви,

І спогад любих літ повік не згине.

Юнак.

Я не тебе люблю, о ні,

Моя хистка лілеє.

Не оченька твої ясні,

Не личенько блідеє.

Не голос твій, що мов дзвінок,

Мою бентежить душу.

І не твій хід, що кожен крок

Відчути серцем мушу.

Не ті уста, в котрих вже я

Не вчую слова ласки.

Не вид, в котрім душа твоя

Виднієсь вся без маски.

Не стать твою, не скромний стрій,

Котрим вона повита,

Не гармонійний вигляд твій,

Мов пісня сумовита.

Я не люблю тебе , о ні.

Люблю я власну мрію,

Що там на серденьку на дні

Від малечку лелію.

Ведучий. Повертаємось до Стародавньої  Греції.

Автор. І знову Ксанф чекає гостей і кличе до себе Езопа.

Ксанф. Езопе, йди сюди.

Езоп. Слухаю вас,господарю.

Ксанф. Я знову чекаю гостей . Та цього разути ти повинен приготувати щось найгірше.

Езоп. Добре, мій господарю!

Автор. Езоп знову пішов купувати язики. І коли подав їх господарю, той здивувався й розлютився.

Ксанф. Знову язики?

Езоп. Ти звелів відшукати мені найгірше. А що на світі гірше, ніж язик?За допомогою язика люди засмучують й розчаровують один одного, за допомогою язика можна лицемірити, обманювати, хитрити, лаятися. Язик може зрадити, образити. Чи може бути щось гірше, ніж язик?

Ведуча. Дорогі глядачі, зараз ви знову зможете переконатися в правдивості цих слів.

На сцену виходять баба Параска й баба Палажка.

Параска. Ой люди добрі!Що мені на світі божому робить?Не можна за лихими сусідами на селі вдержатись. Дав же мені Господь сусідів,

нічого сказати! Але ніхто вже мені так не допік аж до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов’їха. Та й що говорить? Хіба ж ви її не знаєте? Чи є ж така, не то що на селі, але й у цілому білому світі? Боже мій! Так уже її обминаю, обходжу десятою дорогою, адже ж зачепить!Якби я під землею лежала, вона б мене, капосна, і там знайшла. А я собі , на лихо, вдалась добра. І Господи, я б її довік не зачепила, якби вона мене не зачепила.

Палажка. Люди добрі! Що мені на світі божому робити?Не можна мені через бабу Параску не те що на селі вдержаться, не можна мені через неї на світі жити: набріхує на мене по селі й по хуторах; як скажена собака, бігає по дворах , по хатах та вигадує на мене таке, що й купи не держиться. А я ніколи не зачепила малої дитини, за всіх молюся Богу, ще й Параску поминаю в молитвах. А вона за те підняла на мене всю громаду, якби могла, здається, нацькувала б на мене всіх собак на селі. Вся рідня мене кляне, товче , як жиди  Гамана. Я не знаю, що вже далі буде.

Палажка. Добрий день, Парасю.

Параска. Доброго здоров’ячка, Палазю! З недількою святою будьте здоровенькі! Спасибі, будьте й ви здорові, Палазю!

Палажка. Чи з церкви йдете, Паласю?

Параска. Ні, серце, Палазю. Хай вже той ходить до церкви, хто присвятився, а ми люди грішні.

Палажка. І чого б нам гніватись? Я оце стояла в церкві та все те думала.

Правда, моя Парасю?

Параска. Авжеж,Палазю, ваша правда, бо у вас неправди й заводу нема!

Палажка. Простіть мене, чого нам сваритися?( аж плаче)

Параска. Про мене. Якби мене ніхто не зачіпав, я б довіку нікого й пальцем не зачепила. Прощайте , Палазю!

Палажка. Прощайте, Парасю.

Іван Павліха ( гуморист із Калуша)

«Хитрий Петро й обачна Рая»

Рая руки потира,

Має настрій пребадьорий:

Вперше випхала Петра на батьківські збори.

Він, як завше, упиравсь,

Позіхав, казав: « Дай спокій»,

Та усе-таки піддавсь

Перший раз за вісім років.

Збуджений прийшов такий і давай розповідати:

-         Ну й же гарні вчительки!

Віч не можна відірвати!

Всі привітні, як одна,

Одягаються зі смаком..

« Що з ним,- думає жона,-чи не закохався раптом?»

А Петра не зупинить:

-Ну а класна керівничка

Так же вродою п’янить,

Що за молодичка!

-Розкажи про сина ти,

Як він вчиться,- просить Рая.

Та дарма , лише про тих чує,

Що його навчають.

Місяців так з півтора

З того часу пролітає.

Знову збори. Та Петра

Рая більше не пускає.

Йде сама І що не крок -

Про Петра думки вулканні:

« Зась йому до вчительок!

Хай вже дрихне на дивані».

Ведучий. Слово буває ніжним і грізним.

Ведуча. Словом можна окрилити, а можна і вбити.

Вірш «Слово рідне»

Слово рідне!У тобі весь я.

У тобі народ мій кароокий.

Кожен звук і букова твоя

Відправляє нас у світ широкий.

Світ широкий радощів, тривог

Світ краси, звитяги і натхнення.

Слово рідне, ти святе, як Бог:

Кривдникам твоїм нема прощення!

Слово рідне! Хто без тебе я?

І народ мій що без тебе значить?

Множиться родина хай твоя,

Бо без тебе ми глухі й незрячі!

Ведучий. Мова – то справжній океан. Багато різних мов є на Землі. За підрахунками вчених, їх близько трьох тисяч. А ще ж безліч різних діалектів ( місцевих говірок) однієї і тієї ж мови.

Ведуча. Знання однієї мови – необхідність. Знання двох і більше

мов відкриває людині нові світи і неабиякі можливості у пізнанні загальнолюдської культури.

Ведучий. З якої книжки ми починали вивчати рідну мову?

Ведуча. Ну ,звичайно ж , з « Букварика».

Ведучий. А як це було, зможемо пригадати, завітавши до першокласників.

Вчитель. Івасю, Юрчику! Що ви там робили на дереві?

Юрко. Івась хотів нарвати яблук.

Вчитель. А ти, Юрку, що робив?

Юрко. А я виліз на дерево, бо хотів сказати,  щоб він того не робив.

Вчитель. Я не знаю , діти, де ви вчитеся всіх отих пустощів?

Дівчинка. Ми не вчимося їх ніде, Ганно Іванівно, ми їх знаємо напам*ять.

Вчитель. Пам’ятайте, діти, однозвукові слова ті, котрі вимовляємо , розкриваючи рот тільки раз. Семенку, назви таке слово.

Семенко. Мала бульба.

Вчитель. Васильку, якого роду слово мама?

Василь. Якщо в спідниці, то жіночого, а якщо в штанах, то чоловічого.

Вчитель. Діти, що таке пекло?

Діти. Це така школа, де нема ні свят , ні канікул.

ДИВОБУКВОРЯД

Шукай в кожній мові звуків світ.

Ми чуєм звуки , їх ми вимовляєм.

А на письмі той звуків диво цвіт

Значками – буквами людина позначає.

Ще друга назва є у наших букв,

Їх літерами часто називають-

Малі й великі , й ті що , йдуть у друк ,

І писані усі вони бувають.

Ми букви пишемо і бачимо :у них

Свої є назви. В українській мові

Їх тридцять три…Із диво знаків тих

Ми на письмі вивершуємо слово.

Якщо у мові букви всі

У строго прийнятім порядку розмістити,

То ми одержимо той дивобукворяд,

Який спрадавна зветься алфавітом.

Ще інші назви має алфавіт :

Абетка й азбука. Такі вони цікаві!

Останні посилають нам привіт

Від наших пращурів дві букви величаві!

Що перша аз , а  друга  буки – так

Ще за Русі ці букви називали.

Одцвів той час, як пурпуровий мак,

Та азбука й до нас примандрувала.

Для чого ж алфавіт потрібен нам? –

Хтось може із вас ,друзі, запитати.

Щоб мати змогу всім нашим словам

Путівку у життя широке дати.

В енциклопедіях, у різних словниках

Розміщені слова за алфавітом-

Так нам на їхніх довосторінках

Зручніше відшукать слів самоцвіти.

Ще різні списки, каталоги книг

За ним потрібно також укладати,

Щоб потім нам було зручніш у них

Потрібне прізвище чи книгу відшукати.

Нам треба твердо знати алфавіт,

Щоб словники усі за друзів стали.

І через них і мови дивний світ

Весь якомога швидше ми пізнали.

Конкурс « Алфавіт»

Ведуча. Скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина.

Ведучий. Просимо глядачів телефонувати в студію й розказувати прислів’я про мову. Наш телефон 2-88 ( гра з глядачами).

Ведуча. Рідна мова!Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики й квіткових пахощів.

Ведучий. Вона звучить не тільки на уроках рідної мови, а й на уроках музики.

Учитель. Добрий день, друзі! Ще один урок музики до нас прийшов сьогодні. Тож озброймося смичком, щоб знов пірнуть у звукову безодню.

Пісня «Рідна мова»

Ведуча. В 11т. словнику української мови зареєстровано понад 135 тис. слів. Але це тільки загальновживані.

Ведучий. А існують ще терміни, діалектні слова. Тому підрахувати усі слова навіть однієї мови - справа майже нездійсненна.

Ведуча. Учені підрахували, що Шевченко використовував до 20 тис. слів.

Ведучий. Звичайна людина вживає в середньому до 4 тис. слів.

Ведуча. А скільки слів і які саме вживають учні під час перерви.

Сценка « Весела перерва»

Славко. Фу! Пронесло! Мені повезло, що хоть до дошки не визвала.

Юрко. Чекай! Це сама важлива тема, заставить вивчити напам’ять!

Славко. Замучила зі своїми епітетами.

Юрко. Е, дурний! Усьо фігня. Забудь!

Славко. Ага, забудь. А вона мене заліком грузить.

Юрко. Е, тобі залік у голові. Йдемо краще шкальнемо сигарету та покуримо.

Ведучий. « Скажи що – небудь , щоб я тебе побачив»,- говорив Сократ.

Ведуча. То ж думаймо, що ми говоримо, бо мова – дзеркало душі.

Ведучий. Наша мова настільки мелодійна, що ,почувши її , хочеться затанцювати.

Ведуча. О .Гончар говорив : « Мова- це доля нашого народу, і вона залежить від того , як ревно всі ми плекатимемо її».

Учень.

Рідна мова

Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть,

Як стягів красу калинову,

Як рідного неба блакить.

Нехай в твоїм серці любові

Не згасне священний вогонь.

Як вперше промовлене слово

На мові народу твого.

Як сонця безсмертного коло,

Що креслить у небі путі,

Любіть свою мову й ніколи

Її не забудьте в житті.

Ми з нею відомі усюди,

Усе в ній ,що треба нам, є ,

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

Воно як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот,

І там , де звучить рідна мова,

Живе український народ.

Народ наш трудар і воїн,

Що тьму подолав у бою,

І той лиш пошани достоїн,

Хто мову шанує свою.

Звучить пісня « Чи є в нас мова»

Ведучий. Дорогі друзі! Сьогодні ми прощаємось з вами.

Ведуча. Дякуємо за увагу та підтримку. До наступної зустрічі.

Ведучий. З вами у студії 1+1 були Анна Безулик та Ігор Слісаренко.